День Державного Прапора України!

     Національним прапором синьо-жовтого кольору користувалися ще в 1948 році жителі Галичини.
Існує досить цікава історія, про розмову по телефону першого президента України Леоніда Кравчука з китайською художницею Мао Мао, який був у 1992 році. Тоді художниця дуже сильно просила президента країни про те, щоб він змінив розстановку кольорів на прапорі України, оскільки Мао Мао вважала що синьо-жовтий колір принесе в країну величезну кількість невдач і розчарувань, а в кінцевому підсумку і крах України.

      Українська революція 1917 року проходила під прапорами синьо-жовтого прапора, до того ж, після Першої світової війни почалася українізація підрозділів на Чорноморському флоті, і все це проходило під сучасним прапором нашої країни.

      А найперші згадки про прапор України були ще при заснуванні Львова. Але тоді він був трохи не таким. На прапорах Львова був зображений жовтий лев на блакитному тлі. Багато вчених та істориків вважають, що саме це послужило створенню сучасного прапора України.

      Історично, перший президент нашої країни Михайло Грушевський затвердив жовто-синій прапор. Але зараз поєднання кольорів в Конституції України прописано навпаки.
(Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.)

    Існує китайська книга про поєднання кольорів. І колір нашого прапора, як ми вже знаємо, приносить біду та нещастя. Але якщо ж кольори поміняти місцями, то все буде навпаки: щастя і благополуччя.

"Український прапор"   

Переказ

    Колись давно проживав в Україні, в місті Галичі, король Данило. У нього був гарний замок, оточений високими мурами. На подвір'ї майорів високо синьо-жовтий український прапор. Король дуже боявся, щоб хтось у нього цього прапора не забрав, бо в старих книгах було написано, що як цей прапор пропа­де, то король втратить королівство.

    А був у Галичі малий бідний хлопчина, Василько. Він чув од людей, що на подвір'ї в короля є щось таке, що дуже стережуть воїни. Василько часто обхо­див королівські мури навкруги та шукав способу, як би через них досередини глянути.

    Одного вечора було дуже темно. Тоді Василько взяв свій маленький сверд­лик, пішов під мури замку та став у мурі вертіти дірку.

    Аж тут нараз відчинилася брама і вийшли з неї воїни. Один з них, старший, глянув убік і побачив Василька.

    —   Ловіть його! — закричав до вояків. — Чого він тут шукає?

    Василько почав тікати. Але величезний собака догнав його і звалив на землю.

    Замкова сторожа схопила Василька і завела на королівське подвір'я.

    У цім же часі король Данило сидів біля вікна у своїй кімнаті. Він зачув га­мір і послав слугу поспитати, що там сталося. Слуга повернувся і розказав про Василька.

    —   Приведи цього хлопця до мене, — сказав король.

    Прийшов Василько, глянув, а йому в очах аж засяяло. В королівській кім­наті було ясно та біло. Перед ним стояв король Данило, вдягнений в білу, ви­шивану долом і по рукавах, кирею.

    —   То ти хотів мені мур завалити? — поспитав жартом. Василько дивився королеві сміливо в вічі.

    —   Я хотів поглянути досередини й довбав дірку в мурі, — сказав.

    —     Коли ти так дуже хотів дістатись досередини, то я візьму тебе в терем. Будеш вчитися з другими дітьми в мене в школі та станеш колись військовим старшиною, — сказав король.

    —   Я хотів лиш знати, що тут є на подвір'ї!

    —    Знатимеш! Це є український прапор. Я стережу його дуже, бо якби хто забрав у мене цей прапор, то й королівство моє забере.

    Василько радо залишився в доброго українського короля Данила. Ходив до  школи та проходив кожної днини попри синьо-жовтий прапор. І обіцяв собі, що доки жити буде, доти боронитиме український прапор.

Мацко І. 

 * * *

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний свій прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть.

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита, з волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

Олександр Олесь